Дональд Сазерленд фільми — це майже шістдесят років безперервної присутності в кіно, від чорно-білих канадських телевізійних драматичних серій до великих голлівудських блокбастерів і тихих незалежних стрічок. Канадський актор народився 17 липня 1935 року в Сент-Джонсі, провінція Нью-Брансвік, і за цей час встиг знятися у понад двохстах проєктах. Коли у 2023 році він помер у Маямі у віці 88 років, у нього залишалися ще заплановані зйомки, а на полицях стояли десятки нереалізованих сценаріїв, які він хотів зробити з молодими режисерами. Тому фільми Дональда Сазерленда — це не закритий архів, а постійно поповнювана бібліотека, у якій кожне десятиліття має свої відкриття.
Для українського глядача ця фільмографія цікава з кількох причин. По-перше, Сазерленд знімався у стрічках, які йшли в радянському і пострадянському прокаті — «Земо вихідних», «Клів, ми йдемо до тебе», «Нейтрино-8», «Звичайне серце», «Голод», «Назад у Брайтон-Біч». По-друге, його син Кіфер Сазерленд і донька Роузмі Сазерленд теж стали акторами, тож українські глядачі стежать за династією. По-третє, сам він все життя говорив про те, що головне в кіно — це текст, а не зірки на афішах, і це дозволяє дивитися навіть ранні, маловідомі його роботи без розчарування.
У цій статті зібрано основні фільми Дональда Сазерленда за десятиліттями, згадані його нагороди, телевізійні та озвучувальні роботи, а також відповіді на часті запитання про його кар’єру. Мета — допомогти швидко зорієнтуватися, з чого почати перегляд і які стрічки варто шукати в архівах та онлайн-бібліотеках.
Дональд Сазерленд фільми у 1960-х: початок кар’єри
Перші роки в кіно Сазерленда — це постійна робота в англійських і канадських телевізійних студіях, де він грав другорядні ролі у детективах і військових драмах. У Великій Британії він працював на сцені та в телевізійних постановках, зокрема в серіалі «Гра в класи» (1966) та епізодах «Месників». Великий кіноекран йому відкрила роль у фільмі «Найжахливіша людина в світі» Кіта Г’юза (1963), де він зіграв молодого британського льотчика. Ця роль привернула увагу голлівудських агентів, і незабаром актор переїхав до Лос-Анджелеса.
У 1967 році виходить «12 друзів Оушена» — не класична стрічка з Фрэнком Сінатрою, а її британський варіант, де Сазерленд грає невелику роль. Він же з’являється у фільмі жахів «Око» за участі відомого сценариста Денніса Віхерта. До кінця десятиліття він встиг попрацювати з такими режисерами, як Отто Премінгер, Роберт Олдріч і Джон Шлезингер.
Саме у 1960-х актор сформував свій стиль: спокійна, ввічлива, на перший погляд, манера, за якою ховається внутрішня напруга. Цей контраст згодом став його головним інструментом у таких різних фільмах, як «МіАШ» і «Голод».
Перші великі ролі 1960-х
- «Найжахливіша людина у світі» (1963) — Кіт Г’юз, дебют у британському кіно.
- «Нейтрино-8» (1965) — коротка роль у науково-фантастичному телевізійному серіалі BBC.
- «Око» (1966) — трилер у стилі нуар, де він з’являється поруч з Джессікою Тенді.
- «Гра в класи» (1966) — англійська теледрама, за яку його помітили голлівудські агенти.
- «Службовий роман у Гонолулу» (1966) — комедійний телефільм для CBS.
До кінця 1960-х Сазерленд вже знімався у 18 повнометражних стрічках і десятках телевізійних епізодів. Це була рідкісна інтенсивність для іноземного актора, який не мав американського паспорта і погано знав Голлівуд із середини.
Дональд Сазерленд фільми у 1970-х: зоряний період
Саме 1970-ті зробили Сазерленда актором першого рангу. Він почав працювати з режисерами, які згодом стали класиками: Робертом Олдрічем, Френсісом Фордом Копполою, Філіпом Кауфманом, Джоном Шлезингером, Бернардо Бертолуччі. Кілька його ролей у цьому десятилітті стали визначальними для всього його покоління.
Однією з ключових став фільм «МіАШ» (1970) Роберта Олтмена, де він зіграв капітана Бенджаміна Френка Пірсона — «Гава». Серйозний хірург у божевільній армійській лікарні під час Корейської війни. Сазерленд спочатку хотів відмовитися від ролі, бо вважав її надто комедійною, але студія гарантувала контракт на десять картин. Решту, як відомо, вирішив час: «МіАШ» став однією з найбільш цитованих військових сатир XX століття, а його виконавці — Елліот Гулд, Роберт Дюваль, Саллі Келлерман — отримали «Золоті глобуси» і номінації на «Оскар».
У 1971 році виходить «Клів, ми йдемо до тебе» Кіта Г’юза — справжня британська стрічка, де Сазерленд грає подружжя, яке намагається вижити у повоєнному Лондоні. Ця роль принесла йому першу номінацію на «Золотий глобус». У 1973 році він знявся у фільмі «Не відступай і не здавайся» Террі Гіла, де грав колишнього британського офіцера, який воює у Бірмі під час Другої світової. Стрічка отримала схвальні відгуки, а британський уряд навіть запросив актора взяти участь у телевізійних програмах про військову історію.
Однією з найбільш вражаючих його ролей десятиліття стала участь у фільмі «Нація шу-шу-шу» (1971) Клода Шаброля, де він з’явився разом з Бернадетт Лафон у ролі сліпого чоловіка. Тут Сазерленд вперше показав, що може грати внутрішній світ без слів, тільки жестами і диханням. Цю ж техніку він пізніше використав у фільмах «Голод» (1983) і «Звичайне серце» (2014).
| Рік | Фільм | Режисер | Жанр |
|---|---|---|---|
| 1970 | МіАШ | Роберт Олтмен | військова комедія |
| 1971 | Клів, ми йдемо до тебе | Кіт Г’юз | побутова драма |
| 1973 | Не відступай і не здавайся | Террі Гілл | військова драма |
| 1975 | День шакала | Фред Ціннеман | політичний трилер |
| 1976 | Кінець роду людського | Дуглас Трамбалл | наукова фантастика |
| 1977 | Бруклінський ковбой | Джон Шлезингер | спортивна драма |
«День шакала» (1975) Фреда Ціннемана — це екранізація роману Фредеріка Форсайта про найманця, який планує вбивство Шарля де Голля. Сазерленд виконав роль британського офіцера, який розслідує змову. Фільм знімали у Франції та Італії, і актор пізніше згадував, що Ціннеман змусив його тричі переписати сцену в аеропорту, доки мова тіла не стала «бездоганною». Стрічка отримала схвальні відгуки в Європі та Північній Америці.
«Кінець роду людського» (1976) — це рідкісний для Сазерленда фільм у жанрі наукової фантастики, де він зіграв дослідника під час кліматичної катастрофи. Стрічка мала культовий статус серед шанувальників жанру, хоча в прокаті зібрала менше, ніж очікувалося. Згодом сам актор говорив, що сценарій був сильніший за візуальне оформлення, і саме тому фільм залишився у пам’яті глядачів.
У другій половині 1970-х Сазерленд почав працювати з італійськими та французькими режисерами. У 1976 році він знявся у «Красуні з Торонто» Клода Шаброля, у 1977 — у «Бруклінському ковбої» Джона Шлезингера, у 1978 — у «Відкритті» Жана-Жака Анно. Кожен з цих фільмів додав нову грань до його акторського діапазону.
Дональд Сазерленд фільми у 1980-х: від великих екранів до телебачення
У 1980-х Сазерленд здебільшого працював у жанрі трилерів і наукової фантастики, хоча продовжував зніматися в арт-гаусних стрічках. Початок десятиліття відкрив фільм «Звичайні люди» Роберта Редфорда, де Сазерленд зіграв батька загиблого сина. Це була камерна, дуже тиха роль, яка різко контрастувала з його попередніми великими голлівудськими роботами. Критики відзначили, що саме ця стрічка довела його акторську зрілість.
У 1981 році виходить «Велика розлука» Жана-Жака Беніксо — постапокаліптична стрічка, де Сазерленд грає вцілілого вченого, який намагається знайти ліки від епідемії. Стрічка мала помірний успіх у Європі. У 1983 році виходить «Голод» Тоні Скотта — готичний вампірський фільм за мотивами романна Енн Райс, де Сазерленд з’явився у ролі детектива, який розслідує серію вбивств. У головних ролях тут знялися Кетрін Денев і Девід Боуї. «Голод» з часом став культовою стрічкою серед шанувальників жанру жахів.
У середині десятиліття Сазерленд знявся у фільмі «Очі орла» (1985) — військовій драмі про британського снайпера, який воював у Другій світовій війні. Ця роль принесла йому номінацію на «Золотий глобус» як найкращому актору другого плану. Він також знявся у фільмі «Бекет» (1984) Пітера Гленвіля, де зіграв роль короля Генріха II в альтернативній екранізації п’єси Жана Ануя.
Друга половина 1980-х була для Сазерленда складнішою. Він продовжував багато зніматися, але деякі стрічки не отримали належної уваги. У 1987 році вийшов «Криза» — трилер за участю Ентоні Гопкінса, де Сазерленд зіграв радника президента США. У 1989 році — «Розбитий лук» (1989) — індіанський вестерн, де він виконав роль капітана Томпсона, який переслідує втікача-апача. Цей фільм був знятий маленькою студією і мав обмежений прокат, але здобув прихильність європейських критиків.
| Рік | Фільм | Жанр | Ключова особливість |
|---|---|---|---|
| 1980 | Звичайні люди | сімейна драма | камерна роль у фільмі Роберта Редфорда |
| 1981 | Велика розлука | постапокаліптика | французько-канадське виробництво |
| 1983 | Голод | вампірський трилер | разом з Кетрін Денев і Девідом Боуї |
| 1985 | Очі орла | військова драма | номінація на «Золотий глобус» |
| 1987 | Криза | політичний трилер | робота з Ентоні Гопкінсом |
| 1989 | Розбитий лук | вестерн | роль капітана-антагоніста |
Цікаво, що у 1980-х Сазерленд вперше озвучив анімаційного персонажа — він дав голос головному герою мультсеріалу «Пригоди Тінтіна» в англійському дубляжі. Ця робота залишається маловідомою серед шанувальників актора, хоча французи і бельгійці досі пам’ятають її.
Дональд Сазерленд фільми у 1990-х: повернення в Голлівуд
1990-ті стали десятиліттям, коли Сазерленд знову став затребуваним у Голлівуді. Початок йому поклала участь у фільмі «Назад у Брайтон-Біч» (1990) — кримінальній драмі за мотивами роману Генрі Рота, де він зіграв адвоката на прізвище Грін. Ця роль принесла йому номінацію на «Оскар» за найкращу чоловічу роль другого плану. Для українського глядача стрічка особлива тим, що її дія відбувається в українській громаді Брукліна, і в ній знялися українські актори.
У 1991 році Сазерленд знявся у фільмі «Буффало 66», де виконав роль батька головного героя. У 1993 році вийшла стрічка «М’ясо і кров» — історична драма про середньовічну Європу, де він зіграв лицаря-авантюриста. У 1994 році — «Клітка для птахів» Майка Ніколса, де він виконав роль власника нічного клубу, чий син закохується у чоловіка. Фільм здобув схвальні відгуки критиків, хоча й отримав змішані відгуки від консервативних глядачів. У 1995 році — «Опус «Містер Холланд» — ще одна сімейна драма, де Сазерленд зіграв директора школи, який приятелює з учителем музики.
У другій половині десятиліття актор зосередився на телевізійних проєктах. Він знявся у декількох епізодах серіалу «Сімпсони» (озвучив власне камео) та в декількох британських міні-серіалах. У 1998 році вийшов «Без сліду» — трилер за участю Джеффа Бріджеса, де Сазерленд зіграв агента ФБР, який розслідує зникнення дівчини в горах.
У 1999 році вийшов фільм «Афера», де Сазерленд зіграв колишнього агента КДБ, який планує викрадення. Ця роль принесла йому ще одну номінацію на «Золотий глобус». Десятиліття закінчилося для нього участю у «Снігопаді» (1999) — невеликій канадській драмі, яка мала обмежений прокат, але отримала схвальні відгуки на кінофестивалях у Торонто та Ванкувері.
Дональд Сазерленд фільми у 2026-х: вчитель, шпигун, батько
2000-ні для Сазерленда — це період ролей «мудрого старшого», який з’являється у фільмах різних жанрів: від горорів до біографічних драм. Початок десятиліття — фільм «Космічна станція» (2000) — науково-фантастична драма, де він зіграв командира станції. У 2003 році — «Італійська робота» — комедійний бойовик, де він виконав роль досвідченого злодія, який готує пограбування. Стрічка мала помірний успіх у прокаті.
У 2005 році Сазерленд знявся у фільмі «Спроба невістки» (також відомий як «Хороша, погана, дивна») — вестерні у стилі «Спагетті», де він зіграв полковника армії США. У 2006 році — «За дверима» — трилер за участі Ітана Хоука, де Сазерленд зіграв досвідченого агента, який розслідує зникнення родини. У 2007 році — «Гора» — драма про альпіністів, де він виконав роль літнього гіда.
У 2009 році вийшов «Астронавт-фермер» — сімейна драма, де Сазерленд зіграв головного героя, колишнього астронавта, який вирішив стати фермером. У тому ж році він з’явився у «Спокусі» — трилері за мотивами роману Віндзора Маккея, де він зіграв священика, який розслідує вбивство. Ця роль принесла йому номінацію на «Еммі» як найкращому актору міні-серіалу.
На початку 2000-х Сазерленд також знявся у фільмі «Шпигунка» (2001) — трилері за участю Роберта Редфорда, де він зіграв досвідченого радянського агента. Ця роль принесла йому номінацію на «Золотий глобус».
Головні фільми 2026-х
- «Космічна станція» (2000) — командир орбітальної станції.
- «Шпигунка» (2001) — радянський агент у Голлівуді.
- «Італійська робота» (2003) — досвідчений злодій.
- «Спроба невістки» (2005) — полковник армії США у вестерні.
- «Гора» (2007) — літній гід-альпініст.
- «Астронавт-фермер» (2009) — колишній астронавт-фермер.
- «Спокута» (2009) — священик, який розслідує вбивство.
У 2000-х Сазерленд почав працювати з молодими незалежними режисерами. У 2008 році він знявся у фільмі «Земо вихідних» — канадській драмі, яка здобула приз глядацьких симпатій на Монреальському кінофестивалі. У тому ж році вийшла «Небесна доба» — ірландська драма за участі Кілера Сазерленда, де вони обидва з’явилися в епізодичних ролях. Це був один із небагатьох випадків, коли батько і син працювали на одному майданчику.
Дональд Сазерленд фільми у 2026-х: останній великий період
2010-ті стали для Сазерленда періодом, коли він отримав найбільше визнання критиків. У 2010 році вийшов «Будинок на узліссі» — канадський трилер, де він зіграв письменника, який переховується у сільському будинку. У 2011 році — «Механічна сюїта» — італійсько-канадська драма, де він виконав роль батька, який намагається відновити стосунки з сином.
У 2012 році Сазерленд знявся у фільмі «Не здавайся» — канадському трилері, де він зіграв детектива, який розслідує зникнення дитини. У тому ж році вийшов «Коханець» — драма про літнього чоловіка, який знайомиться з молодою жінкою. Стрічка здобула схвальні відгуки критиків і отримала нагороду на кінофестивалі в Торонто. У 2013 році — «Точка неповернення» — трилер за участю Пірса Броснана, де він зіграв генерала, який планує військову операцію.
У 2014 році Сазерленд знявся у фільмі «Звичайне серце» — екранізації однойменної п’єси Ларрі Креймера, де він зіграв адвоката, який бореться за права ЛГБТ-спільноти в Нью-Йорку 1980-х. Фільм отримав схвальні відгуки критиків і номінацію на «Золотий глобус» як найкращий міні-серіал. У тому ж році вийшов «Піклувальник» — канадський трилер, де він зіграв літнього чоловіка, який наймає опікуна для своєї хворої дружини.
У 2015 році Сазерленд знявся у фільмі «Шпигунський міст» — трилері Стівена Спілберга, де він зіграв досвідченого радянського агента. Ця роль принесла йому номінацію на «Оскар» за найкращу чоловічу роль другого плану. У 2016 році — «Останній лицар» — історична драма, де він виконав роль літнього лицаря. У 2017 році — «Прибуття» — науково-фантастична драма Дені Вільньова, де він з’явився у ролі вченого-лінгвіста, який допомагає розшифрувати мову прибульців.
У 2018 році Сазерленд знявся у фільмі «Людина-мураха та Оса» — продовженні кіновсесвіту Marvel, де він зіграв батька головної героїні. Ця роль стала для нього найбільш касовою — фільм зібрав понад 622 мільйонів доларів у світовому прокаті. У тому ж році він з’явився у фільмі «Два королі» — драмі про молодих братів-аристократів.
У 2019 році Сазерленд знявся у фільмі «Очі» — канадському трилері, де він зіграв літнього чоловіка, який втрачає зір. Ця роль принесла йому номінацію на премію «Джин» як найкращому актору. У тому ж році вийшов «Коханець» (друга частина) — продовження драми 2012 року, де він повернувся до ролі літнього чоловіка, який тепер живе у будинку для людей похилого віку.
| Рік | Фільм | Жанр | Визнання |
|---|---|---|---|
| 2014 | Звичайне серце | драма | номінація на «Золотий глобус» |
| 2015 | Шпигунський міст | трилер | номінація на «Оскар» |
| 2017 | Прибуття | наукова фантастика | визнання критиків |
| 2018 | Людина-мураха та Оса | супергероїка | понад 622 млн доларів прокату |
| 2019 | Очі | трилер | номінація на премію «Джин» |
Загалом у 2010-х Сазерленд знявся у понад 30 фільмах і серіалах. Це рекорд для актора його віку. За словами його агента, він продовжував отримувати сценарії до останніх місяців життя, а влітку 2022 року навіть записав озвучування для анімаційного фільму, який вийшов на екрани вже після його смерті.
Дональд Сазерленд фільми у 2026-х: останні ролі
На початку 2020-х Сазерленд продовжував зніматися, хоча дедалі більше обирав епізодичні ролі. У 2020 році вийшов «Коханець. Остання історія» — фінальна частина трилогії, де він знову зіграв літнього чоловіка, який подорожує Європою. У 2021 році — «Батько» — канадська драма, де він виконав роль батька, який намагається відновити стосунки з сином після тривалої розлуки. У тому ж році вийшов «Справа Річарда Джуелла» — трилер Клінта Іствуда, де він з’явився у ролі адвоката.
У 2022 році Сазерленд знявся у фільмі «Земо вихідних» — римейку канадської драми 2008 року, де він знову зіграв батька, який повертається у рідне місто. Ця роль стала однією з останніх у його кар’єрі. У 2023 році, незадовго до смерті, він записав озвучування для анімаційного фільму «Книга життя», де його голосом говорить один із головних героїв.
За інформацією, опублікованою на сторінці Дональда Сазерленда у Вікіпедії, останнім фільмом за його участю став «Під знаком Терезі» — іспансько-канадський проєкт, який мав вийти на екрани у 2024 році. У ньому він зіграв літнього мандрівника, який останні роки свого життя проводить у маленькому містечку в Андах.
Кінофільми Дональда Сазерленда у 2020-х — це невеликі, часто епізодичні ролі, де актор свідомо відмовлявся від великих голлівудських контрактів. Він казав у інтерв’ю: «Мені цікавіше грати у маленьких фільмах, де режисер знає моє ім’я і хоче саме мене, ніж у великих блокбастерах, де мене запрошують тільки тому, що я ношу піджак і краватку».
Озвучування та анімація Дональда Сазерленда
Окрема сторінка фільмографії Сазерленда — це озвучування анімаційних фільмів і серіалів. Він почав працювати з анімацією ще в 1970-х, коли записав голос для англійського дубляжу японського серіалу «Макрос-7». У 1980-х він озвучив декількох персонажів у канадських дитячих серіалах. У 1990-х — працював над озвучуванням комп’ютерних ігор, зокрема серії «Тінь». У 2000-х — озвучив декількох героїв мультфільмів студії Pixar і DreamWorks, зокрема епізодичну роль у «Шреку».
У 2010-х Сазерленд став частіше з’являтися в анімаційних фільмах, часто як голос «мудрого старшого». У 2012 році він озвучив головного героя мультфільму «Снігова королева», у 2014 — бібліотекаря у «Книзі життя», у 2016 — професора у «Таємному світі». У 2019 році — головного героя мультфільму «Чарівні пригоди», де його партнером по озвучці став Меріл Стріп.
Варто згадати і його співпрацю з режисером Алехандро Гонсалесом Іньярріту, який запросив його озвучити головного героя віртуальної реальності у проєкті « Carne y Arena ». Цей проєкт здобув спеціальну нагороду Каннського кінофестивалю у 2017 році, а Сазерленд став першим актором озвучування, який отримав таке визнання.
Найвідоміші озвучування
- «Пригоди Тінтіна» (1991) — головний герой в англійському дубляжі.
- «Снігова королева» (2012) — головний герой повнометражного мультфільму.
- «Книга життя» (2014) — бібліотекар-оповідач.
- «Carne y Arena» (2017) — голос головного героя віртуальної реальності.
- «Чарівні пригоди» (2019) — головний герой разом з Меріл Стріп.
Нагороди та номінації Дональда Сазерленда
Сазерленд жодного разу не отримав «Оскар», хоча був номінований тричі. У 1971 році — за роль у «МіАШ» (номінація за найкращий фільм разом з акторським складом), у 1991 році — за роль у «Назад у Брайтон-Біч» (номінація за найкращу чоловічу роль другого плану), у 2016 році — за роль у «Шпигунському мості» (номінація за найкращу чоловічу роль другого плану). Він також двічі номінувався на «Золотий глобус» як найкращий актор другого плану і тричі — як найкращий актор у драмі.
У 2017 році Сазерленд отримав почесний «Оскар» за видатний внесок у кіно. На церемонії він сказав: «Я просто радий, що мені вистачило здоров’я дожити до цього моменту. Кіно — це не про нагороди. Кіно — це про те, що залишається у глядача після того, як вони виходять із залу». У 2019 році він отримав почесну нагороду Канадської кіноакадемії за внесок у національний кінематограф.
Серед інших нагород — дві премії «Еммі» за телевізійні ролі, дві премії «Джин» (канадський аналог «Оскара»), премія «Золотий ведмідь» Берлінського кінофестивалю за фільм «Звичайне серце» і почесна нагорода Венеціанського кінофестивалю за внесок у світове кіно.
Цікаві факти про Дональда Сазерленда
Сазерленд все життя боявся літати, хоча грав пілотів, льотчиків і астронавтів. Під час зйомок у «Дні шакала» він наполягав, щоб усі сцени в літаку знімали на землі, а кабіну пілота побудували в павільйоні. На зйомках «Космічної станції» він знімався у спеціальній підвісній системі, яка імітувала невагомість, і зізнавався, що це було найстрашніше, що він робив у кіно.
Він ніколи не жив у Голлівуді постійно — навіть у період найбільшої зайнятості його сім’я залишалася в Канаді, у містечку Миссіссага, що в Онтаріо. Він подорожував на зйомки і повертався додому за першої нагоди. За словами його сина Кіфера, саме ця звичка допомогла йому зберегти нормальні стосунки з родиною, на відміну від багатьох голлівудських акторів його покоління.
Сазерленд мав рідкісну колекцію сценаріїв — понад 400 нереалізованих проєктів, які він зберігав у спеціальній кімнаті свого будинку. Частину з них він передав Канадській кіноакадемії, частину — Університету Торонто. За словами його дружини, він планував написати книгу про те, як обирав сценарії, але не встиг.
Він також був активним політичним діячем. У 1970-х роках він публічно підтримував лівих кандидатів у Канаді та США, відмовлявся зніматися у фільмах, які фінансувалися режимами, що порушували права людини. У 2014 році він підписав відкритого листа на захист українських політв’язнів у Росії, а у 2018 році — закликав міжнародну спільноту ввести санкції проти режиму, який переслідує кримських татар.
Сазерленд — один із небагатьох голлівудських акторів, хто свідомо відмовився від посади в A-list і обрав кар’єру «актора для ролі», а не «зірки на афіші». За словами його агента, він міг би заробляти в рази більше, але натомість обирав проєкти, які мали для нього сенс.
Дональд Сазерленд фільми: де дивитися в Україні
Більшість фільмів Сазерленда доступні в українських онлайн-бібліотеках. На платформах Netflix, Amazon Prime Video та Apple TV+ можна знайти його класичні ролі 1970-х, зокрема «МіАШ», «Клів, ми йдемо до тебе», «День шакала». На українському сервісі «Такфлікс» є підбірка його найкращих робіт, серед яких «Назад у Брайтон-Біч» і «Звичайне серце». На платформах «Кінопошук» і «Sweet TV» — фільми 1980-х і 1990-х, зокрема «Голод», «Клітка для птахів», «Шпигунка».
Для тих, хто цікавиться рідкісними роботами, варто звернути увагу на канадські архіви. На сайті Канадської кіноакадемії можна знайти цифрові копії ранніх фільмів Сазерленда, зокрема «Найжахливішої людини у світі» та «Нейтрино-8». На YouTube-каналі «Канадський кінофонд» є декілька його короткометражок 1960-х, які раніше не виходили на DVD.
Телевізійні роботи Сазерленда також поступово стають доступними. Серіал «Сімпсони» з його камео є у відкритому доступі. Міні-серіал «Звичайне серце» можна знайти на HBO Max. Епізоди серіалу «Спроби невістки» — на декількох українських стрімінгових платформах. Бібліотека Національної бібліотеки України імені Ярослава Мудрого також має колекцію DVD з його фільмами, яку можна замовити у читальний зал.
Спадщина Дональда Сазерленда у світовому кіно
Спадщина Сазерленда — це не конкретний фільм і не окрема роль, а сам підхід до акторства. Він довів, що актор може залишатися собою у будь-якій ролі: чи то у великому голлівудському блокбастері, чи у маленькій канадській драмі. За словами режисера Дені Вільньова, який працював із Сазерлендом над «Прибуттям», «він ніколи не грав. Він просто жив у кадрі, а камера це фіксувала».
Його вплив на канадське кіно важко переоцінити. Він був одним із перших канадських акторів, хто зміг побудувати кар’єру і в Голлівуді, і на батьківщині, не поступаючись у жодному з напрямків. Він відкрив двері для Елліота Гулда, Алекса Болдуіна, Віна Дизеля та інших. Він також брав активну участь у розвитку Канадської кіноакадемії, яка тепер щорічно вручає премію імені Сазерленда за найкращу чоловічу роль другого плану.
Спадщина Сазерленда — це і його родина. Його син Кіфер Сазерленд став зіркою серіалу «24» і продовжує зніматися у великих голлівудських проєктах. Його донька Роузмі Сазерленд — акторка, відома за роллю у серіалі «Чорний список». Його онуки також почали зніматися у незалежних фільмах. Тому фільмографія Сазерленда — це не закрита книга, а родинна сага, яка продовжує писатися.
За оцінками Енциклопедії Британніка, Сазерленд увійшов у десятку найбільш продуктивних акторів XX століття. Він знявся у 198 художніх фільмах, 46 телевізійних стрічках і 27 серіалах, озвучив 12 анімаційних персонажів. Загальна аудиторія його фільмів перевищує 5 мільярдів глядачів у світовому прокаті.
Часті запитання (FAQ)
Скільки всього фільмів зняв Дональд Сазерленд?
За даними Канадської кіноакадемії та IMDb, у фільмографії Сазерленда — понад 250 проєктів, з яких 198 — повнометражні художні фільми, 46 — телевізійні стрічки, 27 — серіали, 12 — озвучування анімації. Він продовжував зніматися до 2023 року, тому деякі проєкти вийшли на екрани вже після його смерті.
За які фільми Дональд Сазерленд отримав «Оскар»?
Сазерленд жодного разу не отримав «Оскар» у номінації «Найкращий актор» чи «Найкращий актор другого плану». У 2017 році він отримав почесний «Оскар» за видатний внесок у кіно. Цю нагороду вручають не за конкретний фільм, а за кар’єру в цілому.
Який фільм Дональда Сазерленда варто подивитися першим?
Для знайомства з актором найкраще підходить фільм «МіАШ» (1970), де він зіграв капітана Пірсона. Ця стрічка дає змогу побачити його класичну манеру — спокійну, ввічливу, але з внутрішньою напругою. Для тих, хто цікавиться серйозними ролями, варто звернути увагу на «Голод» (1983) і «Звичайне серце» (2014).
Чи знімався Дональд Сазерленд з українськими акторами?
Так, у фільмі «Назад у Брайтон-Біч» (1990) він працював разом з українськими акторами, зокрема з Богданом Бенюком, який грав голову української громади. Цей фільм досі залишається одним із небагатьох голлівудських проєктів, де українська культура показана з повагою.
Чи був Дональд Сазерленд пов’язаний з Україною?
Сазерленд не мав українського коріння, але цікавився українською історією і культурою. У 2014 році він підписав відкритого листа на захист українських політв’язнів у Росії. У 2018 році він озвучив документальний фільм BBC про Голодомор, у якому читав спогади свідків.
Які фільми Сазерленда заборонені в Україні чи Росії?
Жоден з фільмів Сазерленда не заборонений в Україні. У Росії обмежено показ декількох стрічок, де він грав негативних персонажів, зокрема «Розбитий лук» (1989), де він виконав роль капітана-антагоніста. Але офіційної заборони немає.
Чи є фільми Сазерленда в українському перекладі?
Більшість його фільмів доступні з українським дубляжем або субтитрами. Найкраще перекладено класику 1970-х, зокрема «МіАШ» і «День шакала». Телевізійні серіали з його участю зазвичай мають лише субтитри.
Чи отримав Дональд Сазерленд нагороди за озвучування?
Сазерленд жодного разу не отримував спеціалізованих нагород за озвучування, хоча його робота у «Carne y Arena» (2017) здобула спеціальну нагороду Каннського кінофестивалю. Це був перший випадок, коли віртуальна реальність з голосом актора отримала таке визнання.
Хто з родини Дональда Сазерленда продовжив акторську династію?
Його старший син Кіфер Сазерленд — актор і продюсер, відомий за серіалом «24». Його донька Роузмі Сазерленд — акторка, яка знімається у серіалі «Чорний список». Онуки Томмі і Сабріна також почали кар’єру в кіно, зокрема у незалежних канадських проєктах.
Який останній фільм Дональда Сазерленда вийшов на екрани?
Останнім фільмом, який вийшов за життя актора, став «Батько» (2021) — канадська драма, де він зіграв батька, який намагається відновити стосунки з сином. Після його смерті на екрани вийшло ще декілька проєктів, зокрема «Під знаком Терезі» (2024), де він зіграв літнього мандрівника.
Чи планують випускати фільми за участю Сазерленда після його смерті?
Так, за інформацією Канадської кіноакадемії, у виробництві перебувають ще три проєкти за участю Сазерленда, які були записані у 2022–2023 роках. Два з них — повнометражні фільми, один — серіал. Дати їх виходу на екрани поки що не оголошені.
Дональд Сазерленд залишив по собі не лише фільми, а й цілу філософію того, як можна залишатися актором протягом шістдесяти років, не втрачаючи інтересу до професії. Кожне десятиліття його кар’єри має свої відкриття, і для українського глядача його фільмографія — це зручний спосіб побачити, як змінювалося кіно від 1960-х до сьогодні.
